Сторінка психолога
План заходів Конотопського ліцею №13
Конотопської міської ради
до Всесвітньої акції «16 днів проти насильства»
з 25 листопада по 10 грудня 2025 року
№ Захід Дата З ким проводиться 1 Заняття з елементами тренінгу для учнів «Ми проти насильства!» 25 7-8 класи 2 «Стоп насильству!»- пояснення мети компанії, символіка білої стрічки 26 1-11 класи 3 Оновлення інформації на сайті закладу, в папці-пересувці, та на стенді 27 Всі учасники освітнього процесу 4 Конкурс малюнків, плакатів «Світ без насильства» 28 1-6 класи 5 Перегляд відео на тему «Що таке домашнє насильство, або насильство в сім’ї» 01 7-9 класи 6 Перегляд відео «Маніфест української молоді проти насильства» 02 10-11 класи 7 Інтерактивні бесіди для молодших школярів «Будь-другом, не ображай!» (з використанням казок, ігор) 03 1-4 класи 8 Тренінг «Стоп булінг: як діяти свідкам і жертвам» 04 6-8 класи 9 Анкетування: «Чи почуваюсь я в школі безпечно?» (для моніторингу ситуації) 05 5-11 класи 10 Бесіди «Що таке насильство, та як його розпізнати» – види насильства, булінг, куди звертатись по допомогу 08 5-11 класи 11 Акція «Запали свічку» (до вшанування пам’яті студенток розстріляних у Монреалі) 09 1-11 класи 12 Інтерактивне заняття «Права людини- найвища цінність» 10 Учні 9 класів 13 Відеолекторій «Права дитини. Як захистити себе?» (перегляд і обговорення роликів MOH, UNICEF» 11 5-11 класи 14 Батьківський всеобуч «Як запобігти насильству в сім’ї та школі» 12 Батьки учнів 15 Підсумкова акція «Ми- за мир і безпеку!»- флешмоб, виготовлення плакатів, коло єдності 15 Учні 1-11 класів 16 Розміщення матеріалів проведеної роботи на сайті закладу 16 Практичний психолог
Всеукраїнська акція
«16 днів проти насильства»: чому вона важлива?
Щороку з 25 листопада по 10 грудня у світі проводиться міжнародна акція «16 днів проти насильства», яка об’єднує мільйони людей, організацій та навчальних закладів заради однієї мети — припинення всіх форм насильства в суспільстві.
У цей період особлива увага приділяється:
- протидії домашньому насильству;
- захисту прав жінок і дітей;
- запобіганню булінгу та цькуванню в школах;
- підтримці людей, які стали жертвами насильства;
- формуванню толерантності та поваги до прав кожної людини.
В Україні акція має велике значення, адже, на жаль, багато людей і дітей стикаються з різними видами насильства, але часто не звертаються по допомогу через страх або сором.
Саме тому школи та ліцеї активно долучаються до інформаційно-просвітницьких заходів — тренінгів, круглих столів, лекцій та акцій підтримки.
Ми навчаємо учнів:
- розуміти свої права;
- розпізнавати небезпечні ситуації;
- захищати себе та інших;
- говорити «Ні!» агресії та приниженню.
Наш ліцей підтримує акцію «16 днів проти насильства», щоб кожен учень знав:
ти не один — допомога поруч, а твої права важливі!
Разом ми створюємо світ без насильства — безпечний, дружній і людяний
Підсумок тренінгового заняття
«Толерантне ставлення до людей з ВІЛ/СНІДом»
у рамках всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»У нашому ліцеї відбулося тренінгове заняття «Толерантне ставлення до людей з ВІЛ/СНІДом», метою якого було формування у старшокласників правильного розуміння теми ВІЛ, подолання упереджень і розвиток емпатії.
Під час заняття учні:
- дізналися про шляхи передачі ВІЛ та способи безпечної поведінки;
- обговорили найпоширеніші міфи та стигми, з якими стикаються люди, що живуть з ВІЛ;
- взяли участь в інтерактивних вправах, що допомогли усвідомити важливість поваги, підтримки та недискримінації.
Школярі дійшли висновку, що ВІЛ — це не вирок, а люди з таким діагнозом мають право на повноцінне життя, турботу та людське ставлення.
Ми продовжуємо працювати над створенням безпечного, інклюзивного та толерантного середовища, де кожен відчуватиме себе важливим і прийнятим.
Підсумок тренінгового заняття
«Насильство в учнівському середовищі та гендерна рівність»
у рамках акції «16 днів проти насильства»
У 8 класі було проведено тренінгове заняття на тему «Насильство в учнівському середовищі та гендерна рівність», метою якого стало підвищення обізнаності підлітків щодо прав людини, рівності та безпечних взаємин між однолітками.
Під час тренінгу учні:
- розглянули різні форми насильства та приклади їх проявів у шкільному житті;
- обговорили наслідки булінгу й способи реагування на нього;
- працювали в групах, виконуючи інтерактивні вправи з аналізу ситуацій;
- дізналися про важливість гендерної рівності та поваги до індивідуальності кожної людини.
Окрім того, школярі створили власні правила безпечної та дружньої взаємодії в колективі, спрямовані на попередження будь-яких проявів дискримінації й образ.
Заняття допомогло учням усвідомити: всі люди рівні у своїх правах, а шкільне середовище повинно бути простором підтримки, взаємоповаги та толерантності.
Ми й надалі працюємо над формуванням безпечної й комфортної атмосфери в нашому ліцеї.
У межах проведення акції «16 днів проти насильства» в 7 класі відбулося тренінгове заняття на тему «Коло цінностей: світ без насильства». Під час заходу учні активно обговорювали, чому кожна людина має право на безпечне й гідне життя, а також які цінності допомагають створювати атмосферу поваги, підтримки та довіри.
Школярі працювали в командах, виконували інтерактивні вправи, визначали поняття ненасильницької поведінки та вчилися формулювати власні кордони. Разом діти створили «коло цінностей», до якого увійшли такі важливі якості, як: повага, доброта, чесність, толерантність, дружба та взаєморозуміння.
Завдяки тренінгу учні усвідомили, що кожен із нас може зробити внесок у побудову безпечного шкільного середовища, де панують взаємоповага й підтримка, а будь-які прояви насильства – неприйнятні.
Ми продовжуємо формувати культуру миру та доброзичливих стосунків у нашій шкільній спільноті
В рамках програми “16 днів проти насильства” для батьків учнів 1-4 класів було підготовлено презентацію на тему:” Як говорити з дітьми про війну?”
Короткий опис:
Презентація допоможе батькам знайти правильні словата підхід для розмов із молодшими дітьми про війну. Учасники дізнаються, як відповідати на складні запитання, підтримувати емоційний стан дитини та допомагати їй відчувати безпеку. Будуть запропоновані практичні поради щодо комунікації без зайвого страху й тиску, а також методи психологічної підтримки вдома.
Очікувані результати:
формування у батьків навичок чутливого й чесного спілкування;
розуміння вікових особливостей дитячого сприйняття війни;
зниження рівня тривожності в дітей завдяки здоровій комунікації.
Короткі та практичні поради для батьків
Як говорити з дітьми про війну:
- Говоріть чесно, але доступно
Пояснюйте події простими словами без зайвих подробиць, які можуть налякати.
- Дозвольте дітям висловлювати почуття
Слухайте уважно, не заперечуйте страх або тривогу. Кажіть: «Я тебе розумію».
- Підтримуйте відчуття безпеки
Наголошуйте, що поруч є дорослі, які їх захищають. Поясніть, що робиться для безпеки.
- Відповідайте на запитання
Не ігноруйте їх цікавість. Якщо чогось не знаєте — чесно скажіть.
- Обмежуйте інформаційний шум
Вимикайте новини на фоні. Дитячий мозок фільтрує погано — все сприймається особисто.
- Зберігайте рутину
Звичний режим дня створює відчуття стабільності, навіть у складні часи.
- Показуйте приклади добра
Розповідайте про людей, які допомагають, рятують, підтримують одне одного.
- Використовуйте творчі методи
Малювання, казкотерапія чи ігри допомагають опрацьовувати емоції.
- Піклуйтеся про себе
Спокій дорослого — найкраща підтримка для дитини.
Як зрозуміти, що дитина може чи хоче вчинити самогубство?
У більшості випадків, діти не хочуть помирати. Для дитини думки про самогубство – часто єдиний спосіб звернути на себе увагу батьків, це крик про допомогу. Причиною суїциду серед дітей та підлітків виступають стосунки з близькими, проблеми, що пов’язані з стосунками з батьками. Також причинами можуть бути: конфлікти з однолітками, проблеми з особами протилежної статі, труднощі, пов’язані зі школою та навчанням, страх перед кримінальною відповідальністю, виховання в неповних сім’ях, випадки сексуального насилля, смерть товаришів та родичів.
Основними ознаками суїцидальної поведінки є:
– втрата інтересу до звичних видів діяльності та навчання;
– незрозумілі дії або такі, що часто повторюються, наприклад зникнення з дому
– будь-які раптові зміни у поведінці і настроях;
– нехтування своїм зовнішнім виглядом;
– прощання, розмови чи жарти про бажання померти;
– безпорадність та безнадійність;
– присутність переживання горя, надмірні побоювання або страхи, почуття провини чи відчуття невдачі, поразки;
– неуважність та розгубленість;
– страх невдачі, почуття неповноцінності, негативна самооцінка, соматичні скарги;
– агресивна поведінка, надмірна самокритичність;
– порушення сну, зміну апетиту або ваги.
ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ
Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким підліткам усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку .
Перше, що слід робити, якщо загроза суїциду стає явною, – це допомогти подолати думки про самогубство як прийнятий спосіб виходу з важкого становища .
Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи .
1. Вчинити самогубство – все одно, що лікувати застуду ядерною бомбою. Це безглузда, нікому не потрібна жертва. Після неї залишаються невтішні друзі і родичі .
2. Навіть якщо зараз здається, що думки про самогубство ніколи не залишать тебе, знай, що на світі є люди, які відчували такий самий душевний біль. Із власного досвіду вони можуть запевнити, що все зміниться на краще, і скрутна ситуація обов’язково мине, ти її подолаєш тим чи іншим шляхом. Поміркуй, хто з твого оточення зможе допомогти тобі пережити цю важку смугу життя .
3. Звісно, нелегко розкрити комусь, що в тебе на душі. Але коли на карту поставлене життя, невже не можна спробувати? Адже тобі просто необхідно жити далі. Це твоє життя. Чи всі ресурси і резерви ти задіяв, аби його врятувати? Ти з повним правом можеш розраховувати на допомогу, зважаючи на те, що твоє життя цінне не тільки для тебе, але й для інших.
ВАРІАНТИ ПОРАД І ПРОПОЗИЦІЙ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК
1. Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасться побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.
2. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.
3. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю .
4. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди .
5. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитись про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство .
6. Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людини не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.
7. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.
8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.
9. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.
10. Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою .
11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.
12. Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.
13. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.
14. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, навіть психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя. Про них можна дізнатися за телефоном міськдовідки, написавши листа до газети або звернувшись до районного (міського, обласного) відділу у справах сім’ї та молоді.
ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ
Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.
Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.
Неодмінною умовою запобігання суїцидальним намірам у дітей та молоді є попередження у них психоемоційних розладів здоров’я.
Для цього рекомендуємо:
• забезпечити їм здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів);
• пити багато води (не менше 2 л на день);
• нормоване фізичне навантаження;
• повноцінний відпочинок, достатній сон;
• дозований час перегляду телевізора та занять із комп’ютером;
• контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг та журналів тощо;
• заборону на лихослів’я у домашньому колі;
• формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки;
• допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів;
• розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу;
• підвищувати авторитете батьків у сім’ї. встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон;
• ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху;
• спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;
• вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;
• виявляти до дитини ніжні почуття, турботу й увагу;
• виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.
Шановні батьки, не нехтуйте суїцидальні висловлювання, адже краще перестрахуватися, ніж недооцінити ризик суїциду. Діти повинні відчувати турботу і потрібність як рідним, так і соціуму в цілому.
І найголовніше, демонструйте свою любов дітям, підтримуйте їх самостійні прагнення та суворо не судіть, адже саме це веде до підвищення самооцінки, особистісного зростання та успішності життєдіяльності дитини.
Джерела: https://hr.npu.gov.ua/news/poradi-batkam-vid-politsii-yak-zapobigti-dityachim-suitsidam
https://strukivska-gromada.gov.ua/news/1626780479/
Шпаргалка для батьків: як виявити ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у дитини та підтримати її
- Що таке ПТСР у дітей
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) може розвинутися після переживання або спостереження стресової, травматичної події — війни, втрати, евакуації, насильства, аварії чи навіть сильного страху.
Діти реагують по-різному, але важливо вчасно розпізнати тривожні сигнали.
- Як розпізнати можливі ознаки ПТСР
Зверніть увагу, якщо у дитини протягом кількох тижнів після події спостерігаються такі прояви:
Поведінкові ознаки
- порушення сну (страшні сни, труднощі із засинанням, нічні пробудження);
- уникання певних місць, тем або людей, що нагадують про подію;
- надмірна настороженість, лякливість, раптова агресивність;
- втрата інтересу до ігор або речей, які раніше подобались.
Емоційні ознаки
- постійна тривожність, страх, замкнутість;
- раптові спалахи гніву чи плачу;
- відчуття провини, сорому або безпорадності;
- скарги на фізичний біль без медичних причин (живіт, голова, серце).
У молодших дітей
- повернення до “дитячих” форм поведінки (сосання пальця, страх залишатися наодинці);
- сюжетні ігри, у яких дитина повторює травматичні події.
- Як допомогти дитині вдома
Крок 1. Зберігайте спокій
Ваша власна стабільність — головне джерело безпеки для дитини. Говоріть м’яко, не критикуйте, не примушуйте “забути”.
Крок 2. Дозвольте говорити (або мовчати)
Дитина може не хотіти обговорювати те, що сталося.
- Слухайте, коли вона готова.
- Уникайте запитань “чому ти боїшся?”, краще кажіть: “Я бачу, що тобі страшно. Я поруч.”
Крок 3. Дотримуйтеся звичного режиму
Режим дня, звичні ритуали, навчання, прогулянки — усе це допомагає відновити відчуття контролю.
Крок 4. Підтримуйте через гру та творчість
- малювання, ліплення, створення історій, ігри з піском;
- заохочуйте малювати свої почуття (страх, радість, спокій);
- уникайте надмірних обговорень новин і тривожних тем.
Крок 5. Говоріть про почуття
Допомагайте називати емоції:
“Ти зараз злишся”, “Тобі сумно”, “Ти злякався, але ми разом”.
Це розвиває емоційну грамотність і знижує напруження.
Крок 6. Поясніть, що почуття — це нормально
Скажіть дитині, що страх чи сум не роблять її “поганою” — це нормальна реакція на ненормальні події.
- Коли варто звернутися до фахівця
Не зволікайте, якщо:
- симптоми не зменшуються протягом місяця;
- дитина уникає спілкування, замикається в собі;
- з’являються агресивні або саморуйнівні дії;
- дитина перестає їсти, спати, вчитися.
Зверніться до практичного психолога школи, психотерапевта або дитячого психіатра.
- Що найкраще допомагає дитині
- Любов і підтримка рідних
- Відчуття безпеки
- Теплі слова і терпіння
- Творчість і гра
- Професійна допомога, якщо потрібно
Пам’ятайте: дитина не “переросте” травму сама. Але з любов’ю, увагою і підтримкою — вона обов’язково відновиться.
Як розпізнати булінг і що робити, якщо ви його помітили
Інформаційна стаття практичного психолога Кнонотопського ліцею № 13
Стороженко А.О.
Що таке булінг?
Булінг (від англ. bullying) — це систематичне агресивне переслідування, приниження або насильницькі дії однієї особи чи групи щодо іншої.
Це не одноразовий конфлікт чи сварка, а повторювана поведінка, яка має на меті завдати шкоди, принизити або ізолювати жертву.
Ознаки булінгу
- Ознаки у поведінці дитини-жертви:
- стає замкненою, тривожною, уникає спілкування;
- не хоче йти до школи або шукає причини, щоб пропустити заняття;
- погіршується успішність, втрачає інтерес до навчання;
- часто має зіпсовані речі, подряпини, синці, але не пояснює їх появу;
- знижується самооцінка, з’являються депресивні висловлювання;
- може часто плакати або проявляти агресію вдома.
- Ознаки у поведінці агресора:
- прагне домінувати, насміхається з інших;
- має групу «підтримки» — учасників булінгу;
- негативно реагує на зауваження дорослих;
- знецінює інших, виправдовує агресію;
- часто має проблеми з дисципліною або низьку емпатію.
- Ознаки спостерігачів:
- бояться втрутитися;
- уникають певних дітей;
- сміються під час інцидентів або мовчки спостерігають;
- можуть відчувати провину, але не знають, як допомогти.
Види булінгу
- Фізичний — побиття, штовхання, псування речей.
- Вербальний — образи, приниження, погрози, насмішки.
- Психологічний (емоційний) — ізоляція, ігнорування, маніпуляції.
- Кібербулінг — цькування у соцмережах, чатах, поширення фото, пліток.
Як відрізнити булінг від конфлікту
| Ознака | Конфлікт | Булінг |
| Тривалість | Одноразовий | Повторюваний, систематичний |
| Сили сторін | Рівні | Нерівні (є жертва і агресор) |
| Мета | Вирішення ситуації | Приниження, контроль |
| Емоції | Обопільне невдоволення | Страх, біль, безсилля у жертви |
Дії педагога, якщо він помітив булінг
- Не ігноруйте!
Будь-яка підозра на булінг вимагає уваги. Мовчання — це сприяння агресору.
- Зберіть інформацію.
Спокійно, без осуду, поспілкуйтеся з усіма сторонами:
- постраждалим учнем;
- можливими свідками;
- учасниками конфлікту;
- класним керівником, батьками.
- Повідомте адміністрацію школи та практичного психолога.
Педагог зобов’язаний інформувати керівництво навчального закладу про випадок булінгу.
Психолог організовує діагностику ситуації, проводить бесіди та профілактичні заходи.
- Не звинувачуйте жертву!
Не можна говорити: «Ти сам винен», «Треба було дати відсіч» — це посилює травму.
Натомість слід висловити підтримку, створити безпечне середовище.
- Допоможіть агресору усвідомити наслідки.
Агресор також потребує корекційної роботи, адже за його поведінкою можуть стояти внутрішні труднощі (занижена самооцінка, модель поведінки з сім’ї).
- Організуйте профілактичну роботу в класі.
- Класні години на тему: «Дружба без насилля», «Ми різні – ми рівні».
- Тренінги з емоційного інтелекту, емпатії, командоутворення.
- Перегляд і обговорення відео/анімацій про булінг.
Що може зробити педагог для профілактики булінгу
- Створювати атмосферу довіри й поваги в класі.
- Звертати увагу на дітей, які часто залишаються осторонь.
- Вчити дітей правильно висловлювати свої почуття («Я-повідомлення»).
- Формувати навички ненасильницького спілкування.
- Бути прикладом толерантності та емоційної стабільності.
До кого звертатися за допомогою
- Практичний психолог школи — індивідуальна підтримка, консультації.
- Соціальний педагог / адміністрація школи.
- Національна дитяча “гаряча лінія” — 0 800 500 225 (або 116 111 — безкоштовно з мобільного).
- Поліція (102) — якщо булінг має ознаки кримінального правопорушення.
Пам’ятайте
Жодна дитина не повинна почуватися приниженою, знеціненою чи самотньою у школі.
Роль педагога — не лише навчати, а й захищати.
План заходів протидії булінгу на 2025-2026 н.р.
Відвідайте сайт Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» ↵
Торгівля людьми є надзвичайно глобальною та прибутковою злочинною індустрією в світі. Воєнний конфлікт, який вибухнув в Україні сприяє поширенню торгівлі людьми в різних її формах.Складне матеріальне становище громадян спонукає їх до пошуків заробітку за межами України, де в міру своєї необізнаності вони можуть стати жертвами торгівлі людьми.Жертвами цього злочину стають і жінки, і чоловіки, і діти, які потерпають від його різноманітних форм, серед яких примусова праця, сексуальна експлуатація, примусове жебрацтво, вилучення органів тощо. Особи, які знаходиться у складній економічній ситуації можуть прийняти будь-яку пропозицію без обговорення деталей працевлаштування, яку отримують з неперевірених джерел, що часто робить їх легкою здобиччю для торговців людьми.
Якщо Ви потрапили у ситуацію, коли:
- Вас позбавляли вільного пересування та спілкування з родиною, відібравши ваші документи
- Вам пообіцяли добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили обіцяних грошей
- Вас примушували відробляти неіснуючі борги
- Вас втягнули у злочинну діяльність шляхом примусу, шантажу або насильства – є підстави вважати, що ви стали жертвою торгівлі людьми
Якщо ви або ваші близькі та знайомі постраждали від торгівлі людьми звертайтесь:
- 1547- Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми
- 527- Національна Гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми
- 102 – Поліція
- 112 – Служба екстреної допомоги в ЄС
Будь-яка особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації для визнання свого статусу. Такий статус встановлює Міністерство соціальної політики України за результатами перевірки після розгляду зібраних документів місцевими державними адміністраціями.
8 лютого на базі ліцеї було проведено тренінг «Модель психологічної стійкості громад». Проєкт “Надання послуг з психосоціальної підтримки в Сумській області” реалізується ГО “Центр громадських ініціатив “Інтелект Сумщини” за підтримки Міжнародної організації з міграції. Дякуємо тренерам Литвиновській Вікторії та Шкурко Олені.
В рамках річного плану роботи з педагогічними колективом закладу практичним психологом Рєзнік Вікторією було проведено арт заняття спрямовано на поповнення емоційного ресурсу та розглянуто вправи для стабілізації емоційного стану особистості.
ділитись суперечливими відчуттями, мовби визнаючи, що батьківство – не завжди любов, радість чи гордість за досягнення дитини… що від нього теж можна втомитися. Відчути спустошення,
сум, роздратування…
Також не прийнято говорити і про емоційне вигорання батьків.
них дорослих і намагаються всіма способами змусити їх «вийти»
з такого стану, застосовуючи, в тому числі, небажану батьками
поведінку (вередування, суперечки, істерики тощо). Відтак емоційний стан батьків лише погіршується.
а не навпаки!
EdCamp cпільно з Інститутом Травми проводять вебінари з психологічної допомоги під час війни – https://bit.ly/3wX166PСерія інформаційних відео матеріалів “Психологічна турбота від Світлани Ройз” – https://bit.ly/3u0ksGrВебінар «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій» від ДНУ «Інститут модернізації та змісту освіти» спільно з ГО «Ла Страда-Україна» та за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) – https://bit.ly/3uLtdmDПетро Чорноморець про те, як повернути дітей до школи. Платформа емоційної підтримки МОН – https://bit.ly/3tZlxhGОкремі відео стосовно психологічної підтримки учнів від Освітнього Хабу – https://bit.ly/3LxXBHZЩоденні онлайн-зустрічі з сертифікованими психологами Асоціації інноваційної та цифрової освіти – https://bit.ly/3Nz3FSm«Вчитель і дитина, що зазнала наслідків війни: покрокова інструкція взаємодії» Вебінар від Всеосвіта – https://bit.ly/3K4hl5CГрупи підтримки “Поруч” для підлітків, батьків та психологів від ЮНІСЕФ та Міністерства освіти і науки України – https://bit.ly/3DG4CnlПосібник “Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій” (Авторка Світлана Ройз) – https://bit.ly/3iVFjURПам’ятка з порадами для вихователів по роботі з дітьми-біженцями – https://bit.ly/3iYbtzcПам’ятка “Як розмовляти з дітьми про війну” від Національної мережі з боротьби з дитячими травматичними стресами – https://bit.ly/3DDsLuPКонспект ресурсів і стратегій для підтримки сімей та дітей військовослужбовців – https://bit.ly/3uQfmeQДобірка статей від Освіторія про те, як навчати учнів під час війни – https://bit.ly/3J0GME7Статті на тему психологічної допомоги в рамках освітнього процесу під час війни від порталу Педрада – https://bit.ly/3iTBakfТелеграм канал “Підтримай дитину” з ресурсами, техніками та порадами – https://bit.ly/3J4riyKБезкоштовний доступ до читання та слухання книжок у мобільному додатку від Yakaboo – https://bit.ly/3i3gN3RБезкоштовні дитячі аудіокниги від АБУК – https://bit.ly/3tUM5iLУкраїнська цифрова бібліотека пропонує сучасні та класичні літературні твори вітчизняних та закордонних авторів – https://bit.ly/3t8GPc1Електронні дитячі книги від Видавництва Старого Лева – https://bit.ly/3q2ZX9yДобірка дитячих книг від українських видавництв – https://bit.ly/3MKMuwT- будьте поруч із людиною, яка потребує допомоги. Залишаючись поряд, ви можете допомогти відновити почуття впевненості та безпеки;
- активно слухайте. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити подію, що травмує;
- поважайте та визнавайте почуття людини;
- виявіть турботу та надайте практичну допомогу. Наприклад, корисно буде зв’язатися з кимось, хто може побути з постраждалим.
- страх;
- ступор;
- плач;
- істерику;
- панічну атаку;
- нервове тремтіння;
- агресію.
З огляду на існуючу загрозу психічному здоров’ю учасників освітнього процесу внаслідок збройної агресії російської федерації, команда МОН створила методичні рекомендації «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій» для педагогічних працівників, психологів і соціальних педагогів закладів освіти.
- перша психологічна допомога: загальна характеристика об’єкту, етапів і психологічних заходів;
- порушення психічних процесів і ознаки, надання першої психологічної допомоги;
- протоколи надання першої психологічної допомоги під час переживання негативних психічних реакцій і станів;
- алгоритм телефонного консультування;
- корисні матеріали щодо надання першої психологічної допомоги;
- інформація про психологічну допомогу в умовах війни обласних центрів психологічної служби;
- техніки емоційної регуляції.
18 листопада Україна, як і вся європейська спільнота, відзначає Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства. Нажаль, це явище досі є трагічною реальністю нашого суспільства. За даними Національної поліції України за 2020 рік від сексуального насильства постраждало 410 дітей. Це лише ті злочини, про які стало відомо. На жаль, реальних випадків значно більше.
🎬Сьогодні для вас відео, в якому постраждалі розповідають свої історії. Ці люди пережили в дитинстві сексуальне насильство. Тоді ніхто не втрутився, щоб допомогти їм. Багато таких злочинів здійснюються завдяки мовчанню. Ми закликаємо кожного, хто знає про насильство НЕ МОВЧАТИ!
❗Повідомте про злочин в поліцію – 102
Можливо, саме ви можете врятувати дитину.
❗Якщо ви підозрюєте сексуальне насильство над дитиною і не знаєте, що робити – зателефонуйте нам – 093 063 53 43
Насильству над дитиною немає жодного виправдання!
Ухвалення 16 листопада 1995 року Декларації принципів терпимості, поклало початок відзначенню у всьому світі Міжнародного дня толерантності. Свято покликане шанувати рівність всіх людей, не залежно від походження, кольору шкіри, етносу, національності, релігійних вподобань, гендерної ідентичності чи світогляду. Варто пам’ятати, що толерантність ‒ це терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки, культури і звичаїв. У цей день як ніколи актуальним є гасло «Усі різні ‒ усі рівні», яке вже давно стало символом толерантності та шанування різноманіття.
У період з 25 листопада по 10 грудня в Україні проводиться щорічна Всесвітня акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року офіційно підтримується міжнародною спільнотою.
Метою цієї кампанії є привернення уваги громадськості до проблем гендерно зумовленого насильства.
Корисні поради !
Особа, яка постраждала від насильства в родині, може звернутися до:
- управлінь та відділів у справах сім’ї, молоді та спорту обласних та районних державних адміністрацій;
- відповідних підрозділів органів внутрішніх справ – дільничних інспекторів міліції, а якщо це стосується дитини, то до кримінальної міліції у справах дітей;
- центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
- центрів соціально-психологічної допомоги;
- центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї;
- неурядових організацій, які працюють у сфері запобігання насильству в сім’ї;
Слід пам’ятати, що відмова у прийняті заяви не допускається!
У випадку насильства в сім’ї, внаслідок якого Вас побили й Ви отримали тілесні ушкодження, необхідно:
- Викликати дільничного інспектора (при цьому обов’язково має бути складено протокол про факт насильства в сім’ї);
- Дільничний інспектор виносить постанову (направлення) про призначення експертизи.
- Постраждала особа з направленням і документом, який посвідчує особу (паспорт), відвідує установу, яка проводить судово-медичну експертизу.
- За результатами експертизи видається експертний висновок (надсилається органу, який видав направлення на її проведення). За наявності направлення на проведення експертизи від працівника органу внутрішніх справ експертиза проводиться безкоштовно.
- Якщо у висновку судово-медичної експертизи встановлено, що внаслідок насильства в сім’ї особа отримала тілесні ушкодження (середньої тяжкості, тяжкі) органом внутрішніх справ порушується кримінальна справа.
У разі відсутності направлення посадової особи органу внутрішніх справ постраждала особа має право самостійно звернутися за призначенням судово-медичної експертизи, яка проводиться за плату
Для цього необхідно: звернутися до установи судово-медичної експертизи. Отримання внаслідок насильства в сім’ї тілесних ушкоджень є підставою для порушення кримінальної справи та притягнення особи, яка вчинила насильство, до кримінальної відповідальності.
Так, Кримінальним кодексом України встановлено відповідальність за:
- завдання умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень (стаття 122);
- завдання умисних легких тілесних ушкоджень (стаття 125);
- побої і мордування (стаття 126).
Відповідно до статті 27-ї Кримінально-процесуального кодексу України справи про злочини, передбачені статтями 125-ю та частиною 1 статті 126-ї (побої) Кримінального кодексу, порушуються за скаргою потерпілого.
Відповідно до чинного законодавства експерту забороняється розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані, які стали йому відомі під час проведення експертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу (пункт 2.3.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5).
Якщо Ви звернулися за медичною допомогою, обов’язково розкажіть лікарю як отримана травма. Лікар зафіксує це в медичній картці, що надалі стане доказом в суді про характер отриманих ушкоджень.
Національна дитяча гаряча лінія
у будні дні з 12:00 до 20:00
0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів)
Короткий номер 116 111 (безкоштовно з мобільних телефонів)
Профілактика торгівлі людьми
